Крізь скло прозоре знову ранок крізь скло прозоре очі тих людей, яких кохав, і без сліпих ідей минувши вітром пролетіли почуття, за ними вже летить твоє життя і б`ється об глухі кути і стелі, об місто посеред пустелі. І замикає за собою двері з бажанням диким - все забути у чисту воду знов пірнути, але занадто товсте скло. Як все зламати, все розкути? не пам`ятаєш що хотів би повернути. Коли стояв посеред площ в обличчя падав сніг і дощ, а всі проходили крізь тебе і вічне скло навколо себе як намагався ти розбити - навколо люди - жінки, діти крізь скло глухе кричать - не чути хіба ж я тут? де ж мені бути...
Головна 
