ТА СЛЬОЗИНКА -- ТО Я...

чорне дерево дивиться у сіре небо

йому холодно

дерево згадує літо

тоді на його вітах щебетали птахи

зажурливе й самотнє

зігрівається мрією про птахів із вирію

а я – думкою про тебе...

*

що ти бачиш уночі за вікном

коли гасиш у кімнаті світло

знаю — тобі видно вогні великого міста

коли у моїй кімнаті темно

я бачу на небі Місяць

він дивиться на тебе

і розповідає про тебе мені...

*

я хворів

і довго не виходив із будинку

а сьогодні я був на подвір’ї

сонячний промінчик торкнувся мого обличчя

я не спізнав дотику твоїх рук

і сонечко подарувало мені те

чого я не знаю

*

золото осені листопад кинув під ноги перехожим

стало сіро навколо

а в моєму серці цвіте кохання до тебе

*

глибокі тумани проковтнули мою дорогу

але я знаю —

усі шляхи світу ведуть до Бога

до кари Його

чи ласки

я грішник

я – ще грішний

і йду крізь тумани до тебе

Він простить мені мою Любов

*

якщо тобі стане сумно —

защемить душа

і серцю затісниться у грудях

із твоїх очей покотиться сльоза

знай

та сльозинка –

то я...

*

іду берегом моря

вітер пестить хвилю

а я мрію про тебе

краплинка моря упала мені на губи

і я відчув смак мого кохання

*

влітку я був у гаю

і зустрів ромашку

вона просила не питати її

чи ти любиш

ромашка хотіла жити

*

дороги наші –

знов урізнобіч

але –

це шанс зустрітись

планета – кругла

*

лагідний вітер

травневий

пестить вишню

тремтливу

і знімає з неї

білу

      сукню

                нареченої

*

сонце блукає у серпневому саду

а до мене завітала весна

квітуча

           грайлива

                           промениста

і я вперше відчув

що у серці звучить вже осіння струна

щемка

          мелодія

                       падолисту

*

уночі самота п’є червоне вино

їй боляче і холодно

зірка з неба хотіла зігріти одинокість

і згоріла в польоті свого бажання

*

...а в серці гірко

і навіть мед з її рук –

гіркий

бо вона йде ще весняним гаєм

а моя стежка –

вересневими луками в’ється

*

вчорашня кава – холодна

і день вчорашній в сьогоднішній день прийшов

вчорашні почуття – якась безодня

а я – на дні її

*

крила любові підносять душу

до захмарних висот

а коли вони втомлюються

душа падає і розбивається вщент

*

сніг тихо падає

падає

укриває печаль мою білим

білим

щоб навесні проросла вона

вірою

         надією

                     любов’ю

Олекса Косар