На стріли ранків,

Даруючи ночам

Солодкий щем сердець,

Вона іде полями,

У вінку серпанків,

Босоніж по росі.

А вітер-молодець

Торкаючись до шкіри

Пензлем прохолоди,

Волосся чепурить

І мліючи від вроди

Очей, пелюсток вуст,

Жіночості її,

В якій співають

Й мріють солов’ї

Її словами

Про красу кохання,

Безмежність, доброту,

Вогні світання.

Закохана у світ

Цілунком листопаду,

Багрянцем золота,

Що посмішкою саду,

У стиглих яблуках,

Які любила ти,

Цей світ чарує

Барвами краси.

......і ти кохана

намалюєш пензлем небо.....

......мене на ньому

краплею дощу.....