звідкіля ти взялася така неповторна? твоє тіло - оаза, а життя джерело - поміж стегон заласся - виграва як валторна і нуртує щоразу в потаємності лон.   де покинуть світи, забуття подолавши, краплі мрій наших грішних, мов навиворіт дощ. днесь здіймуться хрести - (не на «завтра» – назавжди!)  не у свастиках Крішни - тисячів Пирогощ.   і правірні плюси до грудей пригорнуться, щоб лишити навіки боголике тавро. вознеси і спаси  наші помисли лЮдські і направ сонця ріки в мрію-сон виногрон.   твоє лоно - оаза… плоті квітка вогнева, твердь жагучу прорвавши, досягне твого дна… "звідкіля ти взялася" не питатиму неба, бо так хочу, щоб завше збереглась таїна.