Я –

Тільки звалище

Твого емоційного сміття.

Я –

Тільки згарище

Від мого не свого життя.

Я –

Тільки не треба слів

Виправдовувати свої вчинки.

Я –

Скажи, як ти зумів

Перетворити мене на скриньку,

В котрій зберігаєш увесь свій непотріб?

….

Ти приходиш до мене,

Коли корзина твоїх емоцій

Вщент переповнена,

Витрушуєш свій біль

Білими пелюстками акацій

І щасливий, повертаєшся до мене спиною,

Щоб знову прийти коли стане несила нести

В собі думок заметіль…