Серія – „наслідування”: Поетический почерк / Поетичне писання поетів / перекладачів ХайВею. Наталія БЕЗСОНОВА.

Перекладацький досвід і стаж перебування в ХайВеї дозволяють мені спробувати нижченаведене нахабство...: а як би оце знані поети / перекладачі ХайВею рецитували б – ідею-сюжет-сценарій вельмишановної, пречудової, нетлінної дитячої Поезії Агнії Барто: „Наша Таня громко плачет – / Уронила в речке мячик. / Тише Танечка не плач: / Не утонет в речке мяч.” Послідовність виходу в ефір цієї серії буду намагатися робити як найоперативніше – після публікації Їх доладної Поезії (щоб читачі не встигли забути їх поетичну ходу) і простеживши також і їх фонд мови. Ясна справа, з тривогою буду чекати на зауваження, щоби правити. Якщо, люде, скажете: „припини нахабство!” – не буду продовжувати і вибачусь. Приєднуйтесь до серії і Ви.

Отже –

Наталія Безсонова.

СОНЕЧКО ПОЯСНИЛО...

В Тетяночки сльози солоні-солоні...

(А може, це море плеснуло в долоні?)

Метелик злетів з рук, поцьомкавши щічку...

(А може, це м"яч... – закохався у річку?)

„Не плач, не потоне” – шепочу їй мило –

(А може, це Сонечко їй пояснило?)

P.S. Пані Наталка Безсонова пише ніжно, простодушно-сентиментально. І... – так обережно, немовби боїться образити і Метелика, і Сонечко, і Весну, і Зиму, і... рими. Її образні фантазії дарували і мені сміливість, щоби „море” плескалося біля „річки”. Вірші пані Наталії не читаеш, а немовби слухаєш оповідання самої Авторки – десь за столиком у садочку.

„Наслідував” – Анатолій Присяжнюк.