Ступає осінь тихою ходою
І сіє світлий смуток у садах.
Я, дочечко, сумую за тобою,
І журавлі несуть печаль мою у даль.
Дивлюся їм услід і дуже заздрю –
Для них нема кордонів на землі.
Скоріше б літо – знов тебе побачу.
Моє ти сонечко! Я жду. Тож приїзди.
|