Величний подих старини

Торкає ніжних в серці струн,

Лише поглянь, та ні - збагни:

Віки говорять не з трибун.

Лиш Кліо-майстер й скульптор час

Відшліфували цю картину.

Мільйони кроків тут до нас

І тіней бачили ці стіни.

Вони мовчать, хоча все знають,

Ці вірні часу вартові…

Мовчать, і лише струн торкають.

Хоч стіни мертві – ми живі.