Ні пари з вуст!
            Мовчи!
               Завмри!
Ти чуєш 
дикий хруст?
Кістки 
ламаються як хмиз...
Думки
на друзки розбиваються...
Чуття, 
та що чуття,
      без каяття
          кати вмирають...
Їх падлюче місце
на довго 
не лишається пустим
"Таке життя" -
шепоче схиблена підлота
на кухнях
за борщем пісним.
Без каяття
         без совісті
                  і честі
кіптять се небо посполиті
з володарем своїм
              навіки злиті
у поцілунку слинявім Іуди...
Такі от люди -
насельники степів
безкраїх,
поплічники катів...
У зграї
збиваються їх діти 
і набігають на міста...
То ж правди нікуди подіти -
країна помира...
***
Пуста
стоїть церківка
натовпом набита,
                 з попом, 
що ходить на роботу.
"Хто ти?"- 
питає він Месію,
що на часину завітав
у Батьків Дім.
"Хто, ти?
Тебе ніхто не кликав,
Ти заважаєш править службу!
Ходи звідсіль, 
поки свячену сіль
тобі на рани не посипав!
Іди хутчіш,
Тебе сюди не звав ніхто!"-
Отак бурчить 
той піп Пихто
староболгарською,
Месію штурхаючи з Храму
щопятниці і щонеділі
                  з року в рік...