"I знову —

необхiднiсть каяття..."

           Оксана Доріченко 

I знову —

необхiднiсть каяття...

І знову сум вужем вповзає в сіни,

у чарці полив’яній забуття -

на полині настояна горілка,

десь там, за горами - життя

химерне і страшне,

а тут сопілка

тужливу пісню править про людину,

яка кохає, та любить не вміє...

Німіють ноги і вуста,

калина зазирає в причілкове вічко,

тьмяніє все довкруг

і гаснуть чоловічки**

*чоловічок - зіниця, зрачок, pupil

©2008 Святослав Синявський