Вони (нетечі) водяться у тихому болоті. Смердюче болото сягає вже рота І п'явки висмоктують світло з очей, А жаба потворна, криклива бридота, Нахабно вмостилась мені на плече. Щурі уже пальці обгризли до кості, - Нема чим триматися за купину. Вже серце ледь б'ється і б'ють мене млості... Невже так ганебно в багні потону? Зціли, Всемогутній, потрощені крила, З мерзоти шеолу мене вознеси! Допоки безодня мій дух не скорила, Вповаю на Тебе і вірю: Єси!
Головна