Душа зчорніла деревом без цвіту,

Гілки схилялись низько до землі.

Я так просила допомоги в вітру,

Та й він знесилів в ранішній імлі.

І не піднять гілок мені угору

Засохнуть  – ти іще й зрубаєш їх.

Бувають люди, що приносять горе,

Бувають весни, що приносять сніг.

Ти спалиш вишню, щоб зігріти хату,

І мовчки я віддам тобі тепло…

Бувають люди, створені кохати

І з полум’я народжуватись знов!