Душа запрагла досвіду гіркого –
Вона його отримала сповна…
І піддалася, не спитавши в Бога,
Спокусі вкотре… І важка стіна
Її укотре ледь не розчавила –
Та вирвалась вона… В останню мить…
І знов себе спізнала, вкотре сили
Зібрала – і над прірвою летить!
О не губися, душе, у пустелі,
Не розкидай на дріб’язок слова…
Нехай тобі Господь дорогу стеле,
Нехай всі пута ВОЛЯ розрива!