Експрес додому поспішає,
А за вікном - поля, поля...
На пагорбах - ліси без краю...
Квітує килимом земля!

Усе здається мирним, тихим -
Озера... Сині небеса...
Відтак нема у світі й лиха,
А є лише одна краса!

Про те в експресі - суперечка:
Що спокій цей триває мить...
І що у світі - небезпечно,
Що помста й злість його ятрить...

Комусь загрожують терором;
Життя позбавлять - і кінець...
В очах - тривога, біль і втома:
Хіба ж у тім життя вінець?

Вже скоро ніч... Але не чує
Розмови довгі наш водій...
У невідомості мандруєм -
Самотні у журі своїй...

Оті маленькі суперечки
Мабуть, потрібні у житті! -
Почути іншого... Доречне
Сказати слово у біді...

Йому хоч раз поспівчувати,
Зі скрути вихід показать...
Або... до ночі сперечатись -
Й нікого не переконать!

Так живемо... Експрес - в дорозі...
Летить він без упину в ніч...
А день новий вже на порозі:
З собою стрітись... Віч-на-віч!