Твої осмисленні слова

У цій відчуженній вже смузі

Гіркіші, ніж полин-трава,

Що виросла кущем на лузі.

І не повірю я вже в те,

Що встане  день, в якому ти

Зведеш з любові  золоте

Тепло в душі, - через Хрести...

Що подихом, ледь-ледь помітним,

Від хвилі каяття твого

Заграє Небо й сяйво світла

Впаде на край вікна мого.

Я не повірю... Та, про те, -

Гіркого полину цей кущ

Не вирву, - хай собі росте,

Як спомин відданості душ...