Розлилася весняна вода, Підступила впритул до городу І до сіна копиці, де зроду Я іще не сиділа одна.
Я з копиці дивлюсь залюбки, Як вода простяглась аж до лісу, Й наші гуси під його завісу Попливли крізь іржу лепехи.
Виринають з води острівці, Та не треба дивитись далеко: Наді мною згніздились лелеки, А їх дерево – вже у ріці.
Зелень ще набирається сил, Світить сонце із чистої днини. А в містах не вщухають новини, Скільки повінь приборкала сіл.
Мирним вітром і клекотом змін Просочилось повітря. Так добре! Я б хотіла хоча би днів зо три Жити тут, а не в місті новин.
|