Стандарти
(Цим віршем я завершую книгу "Український самогон Помаранчева крига" та передаю її до друку).

Стоїть біг-борд, вітрило в шість квадратів,
Із пиками на синім полотні,
Не сомалійських, а своїх піратів,
Відомий всім, загін дегенератів,
Зухвало посміхається мені.

Об’яви текст нерівними рядками,
Маленьким аркушем біліє на стіні:
Те зло, що переможене батьками,
Вертаючись у дім наш з байстрюками,
Зухвало посміхається мені.

Страшні реалії, сумні ерзац-стандарти,
Й козацька гривня нині не в ціні,
Коли Шевченко – Франкліна не вартий,
А смерть, яка не розділяє жарти,
Зухвало посміхається мені.

Ця книга вийде, попри всі незгоди,
Країні бути завжди на коні!
Хай пам’ятають всі її народи,
Ким стільки лиха завдано та шкоди
На цій не проголошеній війні.

11.05.10