Затемнені, сонні вікна Зумисно місяць величаво Дратує магічним світлом... Нічної самотності лава... Душа заримована... Ніч Збирає сни з вершини горінь, Скидає старанно їх з пліч, - Блукає до ранку її тінь. І серце в сутінку мовчить, Гіркою усмішкою скуте, - По правий бік живе блакить, До лівого схилився смуток. http://h.ua/story/274047/
|