Едвін Арлінгтон Робінсон  (1869-1935)- американський поет. Своє дитинство називав нещасливим. Батьки при народженні чекали дівчинку, тому протягом 6 місяців він був без імені. Коли батьки відпочивали на курорті, то відпочиваючі вирішили, що у дитини має бути ім'я, і назвали його Арлінгтон (Арлінгтон, штат Массачусет), витягнувши ім'я з капелюха.

*

У 1896 році за свій кош (100 доларів) видав 500 екземплярів перших віршів, що стало несподіваною для його матері.

*

Його віршами захоплювався син президента Теодора Рузвельта, розповів про них батькові, який забезпечив Робінсону постійну роботу у митній службі.

*

Едвін Робінсон - лауреат Пулітцерівської премії 1922, 1925, 1928 років у галузі літератури.

*

Едвін хотів одружитися на дружині померлого брата Еммі Робінсон, але вона двічі відмовила йому. Едвін користувався увагою жінок, але так і не одружився.

 

***********

******

 

*

Темніють схили вдалині

 

І тане сонце, мов звучить

 

Ріжок - мелодії сумні,

 

Що час загиблим відпочить

 

В землі, далеко від стежок,

 

Де сонця легіон в борні.

 

Ви бліднете-- і блідне дня мазок,

 

Немов останній він, і більш не буть війні. 

 

 

 

The Dark Hills

*

Dark hills at evening in the west,

Темні пагорби ввечері на заході
Where sunset hovers like a sound

Де сонця захід спливає, як звук,
Of golden horns that sang to rest

Золотих ріжків, які співають, що час спочити
Old bones of warriors under ground,

Старим кісткам воїнів під землею
Far now from all the bannered ways

Далеко тепер від шляхів баталій
Where flash the legions of the sun,

Де спалахують легіони сонця
You fade -- as if the last of days

Ви бліднете--так, неначе останні дні
Were fading, and all wars were done.

Бліднуть, і всі війни скінчилися.