Лауреат Пулітцерівської премії 1929 року за „Тіло Джона Брауна”  і 1944 року - за  роботу „Західна зірка”.

Закінчив воєнну академію і Йєльський університет. Почав друкуватися у 17 років. Помер у 44 роки від серцевого нападу.

Коло вікна простягсь я на тахті,

Дрімаю чи горну сторінку або дві;

Повітря біга по мені, як дощ в траві,

Цілує, обійма і проникає у постіль;

Як ніжна хвиля, стука промінець

Об скло; а запах крихітних квіток

(Де росами розбуджений ставок)

Від голови до п’ят охоплює мене.

Це саме час вдоволено сміятись

І тішитись, що наробив дурниць,

Забути „до” і „після”, позу не міняти,

Розслабившись на сонці горілиць;

Напитись світла, як смачної рідини,

Ковтками повними у пізньої весни.

Оригінал і мій підрядник

I lie stretched out upon the window-seat

Я лежу, простягнувшись на диванчику коло вікна,
And doze, and read a page or two, and doze,

Дрімаю і читаю сторінку або дві,і дрімаю

And feel the air like water on me close,

І відчуваю повітря на собі, як воду
Great waves of sunny air that lip and beat

Великі хвилі сонячного повітря, які цілують і б’ються
With a small noise, monotonous and sweet,

Тихенько, монотонно і солодко
Against the window -- and the scent of cool,

Об вікно – і запах прохолодних
Frail flowers by some brown and dew-drenched pool

Тендітних квітів біля вкритого росою ставка
Possesses me from drowsy head to feet.

Охоплює мене від сонної голови до п’ят

This is the time of all-sufficing laughter

Це час задоволено сміятись
At idiotic things some one has done,

Над ідіотизмом тих справ, яких натворив
And there is neither past nor vague hereafter.

І там немає ні минулого, ні туманного після
And all your body stretches in the sun

І усе твоє тіло простягається на сонці
And drinks the light in like a liquid thing;

І п’є світло, як рідину
Filled with the divine languor of late spring.