Народився у Вестмінстері у Лондоні в Англії. Навчався у Вестмінстерській школі, де одним з викладачів був відомий історик Вільям Кемден.

 Першого успіху досяг у 1598 році, написавши п’єсу „Кожна людина у своєму гуморі”, серед виконавців-акторів якої був і Вільям Шекспір. Бен Джонсон також виступав у театрі „Глобус”.

Перший поет-лауреат (офіційний поет двору короля) Англії. Користувався популярністю у короля Джеймса VI, син якого Чарльз I призначив йому щорічну пенсію у розмірі 100 фунтів і 160 літрів вина.

На момент смерті у 1637 році працював над п’єсою „Сумний пастух”. На його могильному камені викарбувано: „O Rare Ben Jonson”, що одні вчені трактують, як „ Моліться за Бена Джонсона”, а інші як „О прекрасний Бен Джонсон.”

Селії

Ти питимеш  з моїх очей,

Нап’юсь з твоїх і я.

Цілунок лишиш у садку -

Не треба і вина.

Душа встає серед ночей,

П'є мед, що шле зоря,

Та не  втолиться в тім ковтку

Моя жага земна.

Я відіслав троянд вінок,

То не пошани знак,

Надія в нім одна була,

Що обмине зима.

А ти торкнулась пелюсток

І віддала, однак.

Клянусь, та ружа  ожила, -

Твій запах обійма.

Оригінал і мій підрядник

To Celia

Drink to me only with thine eyes,

Напій для мене лише твоїми очима

  And I will pledge with mine; 

І я відповім тобі тим же 

Or leave a kiss but in the cup  

Або залиши поцілунок у чашці

  And I’ll not look for wine.

І я не шукатиму вина

The thirst that from the soul doth rise

Спрага, яка підіймається з душі

  Doth ask a drink divine;

Просить божественного напою

But might I of Jove’s nectar sup,

Але якби я і міг,   ковток нектару Юпітера

  I would not change for thine. 

Я б не поміняв на твій.

I sent thee late a rosy wreath, 

Я відіслав нещодавно тобі трояндовий вінок

  Not so much honouring thee

Не стільки шануючи тебе

As giving it a hope that there

Як надіючись, що там

  It could not wither’d be;

Він не зможе засохнути

But thou there on didst only breathe

Але ти на нього лиш дихнула

  And sent’st it back to me;

І відіслала його назад мені

Since when it grows, and smells, I swear,

З того часу він росте і пахне, я клянусь

  Not of itself but thee!

Не собою, а тобою!