Свічки каштанів на прощання

Весну зігріли й літо раннє...

Барвиста осінь землю вкрила.

Каштани падають безкрилі.

Вони киянам тішать душу.

З них німці пиво п‘ють, бо "сушить".

Болгари подають печеню -

Гурманам страву на вечерю...

 І десь щодуху міль втікає,

Якщо поклали в шафу скраю.

А хтось тримає їх в кишені -

Любов, надія, віра в жмені.

 Згоріли свічі. На прощання

Весна цвіла і літо раннє...

Осінній настрій у каштанів.

Знайшла в траві... Свій... Довгожданий.