„Чутлива як художник, Елінор була чутлива і як жінка. Її було легко травмувати, але нелегко сказати, де саме, тому що вона високо тримала голову і ховала отруєну стрілу у серці. Випадкове слово могло зробити її нещасною, що часто і траплялось. Елінор розповіла мені в листі, який я отримала на Різдво (написаний, я думаю, в останній день свого життя), що вона якраз закінчила підготовку своїх віршів до друку...мої рядки могли б бути використані для вступу до її збірки” – англійська письменниця Едіт Олів’є (1864-1948) у листі до чоловіка Елінор письменника У. Бене.

 

***************************************************

 Сонет

 

Лиш мужність й серця доброта

З усіх чеснот мені миліш,

Які пізнала на землі, -

 Це щастя, котре п’ють вуста.

Та з неба зник яскравий Ра

Злякать мене чи дати знак,

Що інша благодать земна

 Вдягла мене у сталь нараз.

Вона – це гідність: мужність тане,

У доброти фіглярства повно –

Гріх кривить губи непристойно.

А гідність святістю постане,

 Закриє двері вбивству, зраді,

Очистить вхід порядку й правді.

 

**************************************************

 

Sonnet

 

Courage and loving kindness are approved

Superior virtues set above the rest

And I have long admitted they are blest

And followed them religiously, and loved;

But now the shadow of the sun has moved

To frighten me, and it is manifest

That yet another quality has dressed

Myself in steel, and helmeted and gloved.

This grace is dignity: sheer courage faints

And kindness calls the mimes and beggars in

 And grins indecorous as any sin:

Then dignity is numbered with the saints,

 Who locks my door on treachery and murder

And sweeps my hearth and sets my house in order.