Моя Україна - це мамині коси,
Дорослі два брати і татове слово.
Це луки ранкові в зелених обновах
З м’якої трави та ромашок у росах.

Моя Україна - дитинство без діда, 
Світлини в альбомі, пожовклі від часу;
Голодних 30-тих скорботная чаша, 
Яку довелося родині всій звідать.

Моя Україна - дорога до Храму,
Зрадливі надії, що впали додолу;
Це віра, що в’яне, та тягнеться вгору,
Де пам’ять до щастя витесує браму.