|
Вілфред Оуен загинув на полі бою за тиждень до закінчення війни. Серед знайдених віршів, які він готував до друку, був вірш „Зброя і юнак”, а також незавершений „Вступ” до збірки.
*******************
Вступ
Ця книга не про героїв. Англійська Поезія ще не в змозі говорити про них. Не про подвиги вона чи землі, не про славу, честь, домінування чи владу,
лише про Війну.
Більше того, суть цієї книги не в Поезії.
Тема її – Війна і сум Війни.
Поезія в сумові.
Ці елегії ще не для цього покоління,
Це ніяк не заспокоює.
Вони можуть бути для наступного.
Все, що поет може зробити сьогодні, - це попередити.
Ось чому справжні поети повинні бути правдивими.
Якби я думав, що послання цієї книги збережеться,
Я міг би використати власні імена; але якщо дух його виживе в умовах Прусії,--
моя мрія і ті люди будуть вдоволені; тому що вони досягнуть свіжіших полів, ніж Фландрія.
***************
Зброя і юнак
Дайте штика у руки юнакові,
Яка холодна сталь і спрага крові;
Як синій спалах злості у скажених;
Він, гострий, прагне плоті навіжено.
Дозвольте гладити оці гладенькі кулі,
Яким летіть у серце юне з дула.
Чи дайте ящика зубців-патронів,
Їх заточило горе й смерть на троні.
Бо власні зуби – яблуку всміхатись.
На пальцях рук, м’яких, немов би з вати,
І на ногах не дасть Бог кігті дикі,
Й рогами не спотворить його лику.
Preface
This book is not about heroes. English Poetry is not yet fit to speak
of them. Nor is it about deeds or lands, nor anything about glory, honour,
dominion or power,
except War.
Above all, this book is not concerned with Poetry.
The subject of it is War, and the pity of War.
The Poetry is in the pity.
Yet these elegies are not to this generation,
This is in no sense consolatory.
They may be to the next.
All the poet can do to-day is to warn.
That is why the true Poets must be truthful.
If I thought the letter of this book would last,
I might have used proper names; but if the spirit of it survives Prussia, --
my ambition and those names will be content; for they will have
achieved themselves fresher fields than Flanders.
Arms and the Boy
Let the boy try along this bayonet-blade
How cold steel is, and keen with hunger of blood;
Blue with all malice, like a madman's flash;
And thinly drawn with famishing for flesh.
Lend him to stroke these blind, blunt bullet-heads
Which long to muzzle in the hearts of lads.
Or give him cartridges of fine zinc teeth,
Sharp with the sharpness of grief and death.
For his teeth seem for laughing round an apple.
There lurk no claws behind his fingers supple;
And God will grow no talons at his heels,
Nor antlers through the thickness of his curls.
| 
Головна 