Бабки тендітні – легкі, невагомі –

В’ються у травах, ширяють у небі…

Сирин чарівний радість дарує світові Божому…

Дивні створіння світи відкривають…

«Синє диво ланом гуляє…»

А Повелитель Всезрячий те бачить…

Лад у природі наводить… І в людях!

Річка тече… Ходить казка по світу…

Сонячне поле мов золотом сяє…

Котик у пані Марії на ручках

Казку чарівну розповідає…

Простір космічний – такий незворушний –

Срібне диво у славі являє…

Вічність являє у славі космічній…

Вічно триває нічний той політ!

Яка прекрасна місія у світі!
Ділитись з іншими усім, що маєш.
Свій розум, серце присвятить освіті
І дітям слугувати тим, що знаєш.

Таке знання окрилює і манить!
І пташкою за ним ти ладна полетіти!
Ти серце бережеш від зла, що ранить
Дитячі душі, які створені радіти.

І радість ту дитячу ти в собі плекаєш.
Безмежна вдячність душу обіймає.
І щастя те в тобі живе, бо знаєш,
Хто іншим віддає- той сам приймає.

Палий лист у вітражній калюжі.

Світляками іскриться асфальтове скло,

І зорить у нім спогад про ружі. 

Краплі сліз за вікном. Вітер гладить листки,

Обіймає в раптовім пориві

Голі плечі дерев, мокрі пальці-гілки

І тремтить у задУмі щемливій.

  ... Читати далі »