Осінь вкрила, наче полатала

жовтим листом час та місяці весни,

і багряним пензлем змалювала 

дні минулі, що скидаються на сни.

Пісня лине, душу огортає

тим, що склали інші про життя;

я про нього теж багато знаю,

і добро, і зло пішли у небуття.

- Пройдуть й ці осіннії печалі,

не жалійся, серце, відболить;

радощів ти бачило чимало,

чом же, друже, жалісно щемиш?

- То життям я знову заболіло,

коли листя стало опадать;

у травневу зливу захотіло -

в юності прекрасну благодать.