img-1LПочаток. Мандруючи електричками. Частина 1. Ніжин

************************

Сплативши в касу Дарницького вокзалу 9 грн.05 коп, о 07.46 ранку вирушаємо з Києва до Яготина.

Назад у Київ плануємо повертатися теж електричкою о 16.07.

1552 рік - офіційна дата заснування Яготина.

Територія навколо Яготина у 17 столітті називалась "яготинські вільні степи".

Місто розташоване понад річкою Супій.

З вокзалу їдемо маршруткою у центр - на вулицю Незалежності. 

За легендою Кирило Розумовський, останній гетьман України,  у кінці 18 століття перевіз усе  майно зі свого палацу у Києві до Яготина, довідавшись про намір там розмістити російське військо. Він заклав палац, а син його Олексій Розумовський - чудовий сад і озера, оскільки мав великий досвід і інтерес до створення парків ( Парк Олексія Розумовського у Москві вважали одним з чудес Росії).

У Яготині мені сподобались в першу чергу люди, прості жителі міста, які підказали, де зійти з маршрутки, щоб потрапити до картинної галереї, яка розташована у будинку, що залишився від знищеного революцією та часом маєтку Розумовських.

Сподобалась простота у спілкуванні екскурсоводів краєзнавчого музею, які з теплом згадують засновника музею О.С.Непорожнього.

Любов до своєї справи відчутна у тактовних пропозиціях допомогти розібратися з експозиціями і в різнобарв'ї квітів біля музею.

У флігелі, де у 1843-1844 р.р. зупинявся Т.Г. Шевченко, екскурсовод запрошує проглянути експонати, незважаючи на обідній час.

Маєток отримала в придане внучка Кирила Розумовського Варвара Репніна, виходячи заміж за генерал-губернатора Малоросії Репніна-Волконського, рідного брата декабриста Волконського. Ії дочці, теж Варварі, Шевченко присвятив поему "Тризна" під час візиту до Яготина у 1843 році.   

   На память 9-го Ноября 1843 года княжне Варваре Николаевне Репниной

ПОСВЯЩЕНИЕ

Душе с прекрасным назначеньем
Должно любить, терпеть, страдать,
И дар господний, вдохновенье,
Должно слезами поливать.
Для вас понятно это слово!..
Для вас я радостно сложил
Свои житейские оковы,
Священнодействовал я снова
И слезы в звуки перелил.
Ваш добрый ангел осенил
Меня бессмертными крылами
И тихостройными речами
Мечты о рае пробудил.

Яготин 11 ноября 1843 

Розповідають картини  музею про великий інтерес поміщиків до творчості Шевченка, про захоплення Варвари Репніної Тарасом Шевченком, а Шевченка - дружиною поміщика Закревського, портрет якої він малював на замовлення. 

За склом цікава стаття 1914 року. В ній розповідається про те, що Шевченко ніколи не приїздив у маєток напідпитку.  

Але коли потрапляв до рук хлібосольних господарів поміщиків, які навіть заснували товариство "Мочемордія", часто втрачав контроль, так що кілька днів не з'являвся у флігелі, соромлячись Варвари Репніної, яку поважав за добре серце, за турботу про нього. 

Відсипався та приходив до тями у селянських хатах, а ліжко у флігелі залишалось не розстеленим.  

Цікавим виглядає чайник з надписом "Яготинское попечительство народной трезвости".

Збереглись стільці 19 століття з маєтку Репніних.   

Відкриттям в Яготині для мене стали картини місцевих художників і серед них  полотна М.П.Малинки (1913-1993), 100-річчя якого відзначали у лютому цього року. img-2 Його картина "Козацький курінь вечеряє" довго утримує погляд.

Цікава серія портретів гетьманів. А Ви можете назвати імена трьох досить відомих гетьманів, зображених на цих полотнах?

1.???)))

2. ???)))   

3.???)))

М.П.Малинка також автор пам'ятнику Т.Г.Шевченку в Яготині.

Читала я, що всі у Яготині знають, де знаходиться майстерня М.П.Малинки, яку він сам оздоблював. Але ми біля неї ще не побували.  "Я тільки починаю жити, коли в висках вже сивина, я буду келих повний пити свого прогірклого вина." - слова, які мені запам'ятались про М.П.Малинку. img-3 Одна з його картин присвячена Катерині Білокур, народній художниці України.

До речі, в картинній галереї Яготина зібрано біля 70 робіт Катерини Білокур. Останній запис у книзі відгуків англійською мовою. Суть його така: Нам приємно вдруге приїхати з Америки, щоб полюбуватися картинами Катерини Білокур.

Нам теж приємно, правда, вперше відвідати це гостинне, затишне, у запахах трав місто. Поза моєю увагою в цьому матеріалі залишився чудовий парк, красиві озера, скульптура молодого Тараса скульптора Гончара, пам'ятник солдату ВВВ, загиблим у роки ВВВ, пам'ятники Гоголю, декабристам,  картини радянських художників, полотна яких викликають ностальгію, церква кінця 18 століття, яка вже майже відбудована. 

Місто Яготин заслуговує уваги, і воно зовсім недалеко від Києва.

Ми сюди ще приїдемо електричкою іншим разом і радимо всім, хто любить активний відпочинок.

А наша наступна мандрівка буде до Білої Церкви.)))

      Липень 2013 року

******************************************

Мандруючи електричками. Частиа 3. Біла Церква