Частина 2. Від роду до роду. Безсонівка
Частина 3. Діти боярські
*********************************
До 18 століття діти боярські і дворяни були синонімами воїнів. Вираз «послати вперед дворян і дітей боярських» був рівнозначним вислову - направити кращі частини кінних військ.
Але це було не все. При влаштуванні курських і бєлгородських міст і фортець діти боярські були ще й військовими інженерами та будівельниками.
"Сюди переселялися служиві люди з різних місць, сюди прагнули вихідці і поселенці з інших держав. В архівних джерелах ми зустрічаємо і відомості про пруських, польських, литовських і турецьких (сербів, болгар) підданих, а також татар і черкас (українців) і про наділення їх землями і платнею, про верстання, як служивих людей, помісними окладами в число дворян і дітей боярських." (А.Танков)
У 18 столітті в результаті реформ Петра I термін "діти боярські" для служилих людей зник, залишився термін "дворяни". Діти боярські, які подали у відставку, або на час 1-ї ревізії 1720-х років не служили, стали називатись однодворці. Слово «однодворець» - власник одного двору - вперше вжито в указі 12 березня 1714 року.
Однодворці не мали більшості дворянських прав і привілеїв, несли повинності (в тому числі рекрутську.) До правління Петра I вони платили подвірний податок (1679-1681 рр.) А вже Петро I ввів подушний податок і оброк з тими ж нормами, що і для державних селян. Військова колегія, а не місцевий воєвода, стала призначати управителя поселення однодворців (назва "атаман" зникла).
Розуміючи, що грамотність обділеного царською милістю стану може сприяти вільнодумству і бунтам, Петро I розпорядився не давати грамоти саме однодворцям: «У всіх губерніях, дворянського наказного чину, дячих і піддячих дітей, від п'яти до п'ятнадцяти років, опріч (крім) однодворців, вчити цифр і деякої частини геометрії» (№ 2778, 1714 )
За відсутністі офіційних шкіл діти однодворців навчалися вдома рахувати, писати і читати церковні книги. Для навчання використовувалися абетки, букварі, псалтирі і часослови, що видавалися церковними друкарнями. При цьому елементарної грамотності дітей однодворців нерідко навчали священики і службовці церковного причту.
Однак, більшість дітей навчалося у грамотних батьків, відставних військовослужбовців, писарів і бродячих вчителів, які зазвичай були з селян. У народі їх називали «учитель вільної школи». Їх запрошували як для індивідуального навчання, так і для викладання в «вільної школі», де навчалося кілька дітей.
Процес навчання був поетапним, від Граматики до Часослову, а від Часослову до Псалтира. При чому перехід від однієї книги до наступної і для наставників, і для їх вихованців був справжнім святом. В такий день було прийнято підносити вчителю горщик з кашею, обсипаною зверху грошима. Самим учням батьки дарували по п'ятаку або по гривні міді.
У 1738 році відбулося велике повстання однодворців Демшінского повіту, записаних в ландміліцію на Українську лінію, до яких приєдналася раніше вже послана туди ландміліція, але свавільно повернулася звідти. Дементій Зарубін, який очолив це, мав копію указу Військової колегії, який він тлумачив як такий, що скасовує і навіть забороняє відправку ландміліції на Українську лінію.
Слідство тяглося майже чотири роки. Катували заарештованих дуже жорстоко, було замучено п'ятьдесят-чотири людини. За рішенням Сенату, затвердженого Кабінетом міністрів, Дементій Зарубін і ще 19 осіб були засуджені до смертної кари, 25 осіб - до заслання на вічну каторгу з попередніми покаранням батогом і вирізанням ніздрів, інших катували батогом, проганяли по три рази через полк і т.д.
24 листопада 1866 року було видано закон «Про поземельний устрій державних селян», відповідно до якого стан однодворців було скасовано.
Використана література:
Кінець частини 4
Головна 
