Н.Безсонова. Піддячі - 22 Липня 2018 - Дневник

********************

Першими Безсоновими, які отримали землю у Високому (Щетинівці) у 1684 році, були однодворці Григорій та Іван з Болховця. Земля давалась за службу главі сім'ї-двору - "большаку", яку він мав право передати у спадок старшому сину. Однодворці зобов'язані були нести прикордонну службу 15 років, як дворяни, а податки платити, як державні селяни: подвірний та подушний податки і 4-гривневий оброк.
У Списку служивих від 1700 року згадується "подьячий Бессонов Афонасей Григорьев сын" (на службі з 1699 року, без власної землі).

Хто ж такі піддячі?

Піддячий, рос. подьячий, поддьячий («під» + «дяк») — нижчий адміністративний чин в Москві в XVI — початку XVIII століття. Під керівництвом дяків піддячі виконували основну роботу з діловодства в центральних та місцевих державних установах.

У 16 та на початку 17 століття у Посольському приказі переважали татари і "похрещені", які себе теж називали татарами. Вони володіли іноземними мовами, знали секрети письма золотом.

У 17 столітті дяки і піддячі сформувалися в «особливий соціальний прошарок», який об'єднувала грамотність, професіоналізм, пріоритет здібностей над походженням.

Царський указ 1640 року забороняв приймати в піддячі "попівських дітей", торговців, "орні людей і їхніх дітей". Дііти і внуки піддячих могли на законних підставах займатися приказною справою, яка наче переходила до них у спадок.

З 1660-х рр. діяльність дяків і піддячих в приказах стала називатися приказною роботою, тоді як аналогічна діяльність цих же чинів при полках і посольствах називалася службою.

(В московской приказной избе. З карт. худ. С. В. Іванова.)

Зносини з Україною здійснював створений у Москві в 1662 р Малоросійський приказ; йому підпорядковувалися московські воєводи і російські полки в Україні. В Малоросійському приказі служило до 4 дяків і від 15 до 40 піддячих. Приказ збирав через дяків і піддячих відомості про політичну ситуацію, відав питаннями розміщення російських військ в Україні, відбудови і спорудження нових фортець та укріплень, розглядав справи про злочини службових осіб.

Україна в цей час мала виборного Гетьмана, військо, суд, податкову систему, митні кордони. Писар читав і писав листи, складав і посвідчував угоди.

Земля на нових територіях була об'єктом дарування, купівлі і продажу, що засвідчували писарі та піддячі відповідно.

Цікавим документом з фонду Малоросійського приказу є "АКТЫ ЮЖНОЙ И ЗАПАДНОЙ РОССИИ"- збірник історичних документів 14-17 століть. Оскільки народна колонізація Дикого поля почалася до приходу служивих Московської держави, то землю часто записували за тими, хто нею вже володів, отримуючи у відповідь інформацію про рух татарів - так формувались місцеві землевласники з козацької України на службі у царя.

Піддячі становили особливу групу неподатного населення, яку на місцях призначали воєводи. Ділилися на старших, середніх та молодших. Робочий день тривав 12-14 годин: «Приказным людем, дьяком и подьячим, в приказех сидеть во дни и в нощи двенадцать часов»

У Бєлгородському розрядному приказі піддячі вели списки служивих, вказуючи імена, час служби, участі в воєнних діях, поранення, видавали довідки і копії, мали статистику запасів продовольства і техніки і т.д.

Цікаво, що служиві отримували виплати за участь у воєнних діях лише після надсилання чолобитних царю. Призначення воєводами теж відбувалося не зверху, а шляхом написання спочатку чолобитних з проханням воєводства.

Старші піддячі і піддячі середньої руки могли виконувати більш відповідальну роботу. Їм доручалося зберігати справи, опечатувати архівні скрині, готувати рішення у справах. Піддячі були найбільш освіченими людьми свого часу. Пізніше було заборонено посилати в піддячі "тих, у кого батьки "в козачій, стрілецькій, пушкарській службі"

Працювати піддячим починали у 14-15 років, чим раніше, тим краще для кар'єрного росту в дяки. Молодший піддячий - це нижча посада в адміністративному апараті наказу. Молодих піддячих називали "пищиками", оскільки вони переписували документи начисто.

Піддячі отримували грошову, хлібну, а іноді і помісну платню. Виплати, які поступали в приказ, були сталими і не залежали від кількості піддячих у приказі.

На 1680 рік 40 відсотків піддячих не отримували офіційної платні. Часто піддячі працювали за "могорич". Про хабарництво піддячих говорять народні вислови: "Тяжбу завел - стал гол как сокол", "Всяк подьячий любит калач горячий", "У приказного за рубль ничего не купишь", "Богатому идти в суд - трын-трава, а бедному - долой голова"

Якщо дяк, будучи особисто зацікавлений в судовій справі - грошима або зв'язками, змушував піддячого зробити підроблення судових документів, то дякові покладалася торгова страта, а піддячому - відсікання руки.

Якщо дяк, який мав користь в справі, або піддячий за вказівкою дяка передавав документи зацікавленій стороні, дяк виплачував позивачеві суму позову і мита. І дяка, і піддячого належало бити "батогом" і назавжди відставити від справ. (Картина Лебедєва "Дьяк и подьячий")

Якщо дяк і піддячий були звинувачені у затриманні розгляду справи, за таке порушення «дьяков бити батоги, а подьячих кнутом»

За привласнення сплачених коштів шляхом не записання їх у спеціальну записну книгу: «И тому подьячему за то учинити наказание, велети его у приказу при многих людех бити кнутом», пошлины же «велети доправить на том, с кого те пошлины взяти доведутся».

При повторах - звільнити з піддячих і відіслати в окраїнні города "в службу, в которую пригодится"

За помилки в написанні царського імені і титулу: «за прописку его государева именованья учинить у Разряду наказанье, бить батоги».

Якщо в документах на служивих «написана непристойная речь»(наприклад, цитується сварка служивих), піддячого "бить батогом нещадно", а воєводу - «за твою вину, что ты такие доездные сказки принимал» — посадить «на день в тюрьму».

З 1681 року глави комісій з опису та межування землі і дяки, які подали неправдиву інформацію, повинні були віддати половину свого помістя на користь постраждалого, за відсутності помістя - бути битими "кнутом".

За неправдиву скаргу на дяка чи піддячого ( як і за затримку ведення справи) бити того, хто скаржився, "кнутом" чи "батогом" відповідно

У 1707 році вийшов указ Петра I про ведення протоколів засідань Ближньої канцелярії з приказом, щоб «каждой бы министр своею рукою подписывали, что зело нужно, надобно, и без того отнюдь никакого дела не определяли, ибо сим всякого дурость явлена будет».

У 19 столітті робота канцеляриста називалась службою: «С большим трудом и с помощью дядиных протекций, проведя два месяца в каллиграфических уроках, достал он наконец место списывателя бумаг в каком то департаменте... и скоро свыкнулся с службою».- дяків та піддячих замінили канцеляристи, підканцеляристи і копіїсти.

************

Використані джерела:

История...
Список служилых людей Болховца
Белгородская черта
Піддячий
Подьячий - это...
АКТЫ ЮЖНОЙ И ЗАПАДНОЙ РОССИИ"
Государственные учреждения монархии
Кормящиеся пером
Словник української мови

Батог
Право России

Служить бы рад

Подношения в Московских приказах

Приказное делопроизводство

Служилая бюрократия