Частина 1. Від роду до роду. Щетинівка
Частина 2. Від роду до роду. Безсонівка
*********************************
Однодворці до реформ 18 століття називались дітьми боярськими. Діти боярські - розряд дрібних феодалів, що з'явився у 15 ст. Вони несли обов'язкову воєнну службу для князя, церкви, за що отримували землю.
Словосполучення «діти боярські» зустрічається і раніше, ще в літописах, що відносяться до XIII століття, коли Русь була роздробленою і залежною від Золотої Орди. Історик Соловйов вважав, що діти боярські походили від молодшої князівської дружини, яка з часом розділилась на синів боярських і вільних та дворових слуг. З утворенням Московської держави велика їх кількість перейшла на службу до Москви, склавши кістяк армії
У 16 ст діти боярські ділилися на дворових (належали до вищого класу) і городових. Утворилися національні та локальні групи служилих людей. воєнізовані землевласники, які несли охорону прикордоння. .
Це були новгородські, окраїнні (українські) та сибірські боярські діти. ("Українські" діти боярські були в основному козаками.) Ці люди виросли на околицях Московської держави, яка згідно карти 1613 року Гесселя Герітца мала такий вигляд.
Дякую Андрію Селіну за інформацію про роль перших дітей боярських в селі Щетинівка:
"У 1647-1683 рр. утворилися села дітей боярських міста Карпова (на даний момент воно не існує): Бутово, Черкаське, ВИСОКЕ (рання назва Щетинівки), Ямне, Стрілецьке, Драгунське на місці Карповської і Болховецької ділянок (рубежу) оборонної Бєлгородської лінії."
Через місце, де було засноване с. Високе (Щетинівка), проходив головний татарський шлях - "Муравська сакма".
У 1680 році у Бєлгороді і в Білгородському повіті було побито, згоріло і в полон взято татарами 471 осіб чоловіків і 368 жінок ... Більшість з них були дворяни і діти боярські з дружинами і дітьми і інші ратні люди.
«Всього ж за один 1680-й рік (татарами) було взято, побито і спалено всяких чинів людей, дружин і дітей 3 258 осіб, та у них же взято 24 193 голови худоби, 4 828 вуликів з бджолами, спалено 4 церкви, 688 дворів, 4 млини, 8 хуторів ».(А.Танков)
Чи не сліди Бєлгородської оборонної лінії видно на фотографії села Щетинівки ?
Дякую Т.Тохтар за фотографію.
Спочатку на чолі поселення (слободи) дітей боярських був атаман, оскільки більшість складали козаки, а у козаків, які поступили на службу, збереглись козацькі традиції.. Крім атаманів, були ще "сотники" та "десятники".
У слободах використовувалась «кругова порука» - давній звичай, який став юридичною нормою, за якою всі селяни, приписані до одного суспільства, спільно відповідали за своєчасний внесок державного податку і повинностей.
Іншим важливим звичаєм громад була так звана «Черга» (і в російських джерелах використовується слово "черга", а не "очередь", що свідчить про його українське походження"). По «Черзі» призначали виборних "десятників" і "сотників" терміном на три роки, по «Черзі» давали людей і підводи для конвоїв тощо.
"Початок Слобідської України поклав процес колонізації. Крім того, можна було спостерігати два основні колонізаційні потоки: з боку козацької України та з боку Московської держави. Наслідки зустрічі цих потоків — наявність анклавів населення інакшого походження та потужна міжкультурна взаємодія, але у той же час і конфлікти між ними"(В.Маслійчук).
А. Домановський стверджує наступне:
"Історія зростання Московської держави (з XV ст.) полягає в тому, що колишні окраїни перетворюються в більш-менш центральні області, а їх місце займають нові. Щоб переконатися в цьому, досить згадати, що в XVI ст. окраїнами були нинішні центральні великоруські губернії (московська, тульська і орловська"(Д.Багалей)
"Українська людність колонізувала тут простори разом з російським населенням, часто займаючи запустілі фортеці чи будуючи нові, та й оселяючись поруч. У 1660 р. пропонувався проект створити «черкаський» (український) козацький полк у самому Воронежі (тепер обласний центр РФ), бо поруч було населене українськими переселенцями село Єндовище, а ще на північно-захід — містечко Землянськ. Унаслідок низки реформ українське населення, що жило на північ від Острогозька, протягом 1702 — 1724 рр. переводилося на південь до річок Айдару, Білої, Чорної Калитви, Богучару. Врешті українських переселенців майже не залишилося в Землянську чи Старому Осколі."(В.Маслійчук)
Завершуючи цю главу, мушу визнати, що мої предки Безсонови жили в унікальному місці і в непростий час.
Використана література:
А Домановський. Лицарі дикого поля
В.Маслійчук. Слобідська Україна. Формування українсько-російського кордону
Д. Багалей. "Очерки из истории колонизации степной окраины Московского государства"
Боярські діти (сини боярські)
Частина 4. Від роду до роду. Однодворці
Головна 
