Подивіться на місячне небо,
Коли ніч протирає зірки,
Там і ваша засяє де-небудь,
Щоб упасти у віршів рядки.

***
Рими там, де спинилась хвилина,
Де секунди, мов дотик віків,
А людина - маленька дитина,
Що не знає про жорно гріхів.

************

Фото Н.Кочубей)

Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.

Аудіо